Кіт із вухами, які ніби хтось акуратно загнув назад пальцями — так виглядає американський керл при першому знайомстві. Це не дефект і не наслідок травми, а генетична мутація, яку зафіксували ще в 1981 році в Каліфорнії. Саме вуха — головна візитівка породи, і саме вони вимагають особливого підходу в догляді, бо структура хряща тут не така, як у звичайних котів.
Звідки взялася порода
Історія почалася з бездомної кішки на ім’я Суламіф, яку підібрала родина Руга в Лейквуді. У неї було двоє кошенят із незвичайно загнутими вухами. Хтось інший, можливо, просто б помилувався і забув. А Руга зацікавилися генетикою явища і почали розводити котів з такою особливістю цілеспрямовано. Уже за кілька років порода отримала визнання в американських фелінологічних асоціаціях.
Цікаво, що мутація домінантна — тобто якщо один із батьків має закручені вуха, велика ймовірність, що частина кошенят у посліді успадкує цю ознаку. Але народжуються керли завжди з прямими вухами! Закручуватися вони починають на 3-5 день після народження, і остаточної форми набувають лише до 3-4 місяців. До того моменту ніхто напевно не скаже, яким буде вухо у конкретного кошеняти — сильно завитим чи ледь помітно вигнутим.
Як виглядає американський керл
Тіло середнього розміру, м’язисте, але не важке. Голова клиноподібна, з плавними лініями. Очі великі, овальні, можуть бути будь-якого кольору — тут стандарт не обмежує заводчиків.
Шерсть буває як довга, так і коротка — обидва варіанти визнані офіційно. Довгошерсті керли мають пишний хвіст і невеликий комір на шиї, а короткошерсті виглядають більш акуратно й компактно. Забарвлення теж не регламентується жорстко: зустрічаються і однотонні коти, і тигрові, і колор-пойнти.
Головна ж родзинка — вуха. У ідеалі кут загину складає від 90 до 180 градусів, вухо ніби утворює півмісяць. Кінчики вух зазвичай м’які, злегка загострені, з симпатичними китичками волосся, що робить американського керла схожим на маленьку рись.
Характер: чого чекати від такого кота
Заводчики жартують, що керли — це собаки в котячому тілі. Вони прив’язуються до господаря, ходять слідом по квартирі, зустрічають біля дверей. Не такі нав’язливі, як сіамці, але й не байдужі, як деякі британці.
З дітьми контактують добре, толерантні до інших тварин у будинку. Якщо у вас уже живе собака чи інший кіт — керл швидко знайде спільну мову. Ці коти доволі активні, люблять вилазити на високі полиці, спостерігати за вулицею з підвіконня. Голос подають рідко, а якщо і нявкають — то тихо, майже пошепки.
Розумні, легко привчаються до лотка та дряпки, деякі навіть освоюють нескладні команди. Але вередливими бувають у питаннях їжі — можуть довго обнюхувати нову миску з кормом, перш ніж зважаться спробувати.
Догляд за вухами: найважливіший нюанс
Ось де починається найцікавіше і найвідповідальніше. Хрящ у вусі американського керла тонший і крихкіший, ніж у звичайних котів. Це не означає, що вухо ось-ось зламається від легкого дотику, але грубе поводження — точно не варіант.
Що потрібно знати власнику:
- Форма загину вух формується поступово, і торкатися їх у перші тижні життя кошеняти краще мінімально, лише під час обов’язкових оглядів;
- Чистити вуха потрібно акуратно, ватним диском, змоченим у спеціальному лосьйоні для котячих вух — жодних ватних паличок углиб слухового проходу;
- Через специфічну форму вуха у складках може накопичуватися більше сірки, ніж у котів зі стоячими вушками, тому огляд варто робити раз на тиждень;
- Якщо помітили неприємний запах, почервоніння або кіт постійно трясе головою і чухає вухо — це привід звернутися до ветеринара, можливо, почався отит або завелися вушні кліщі;
- Не намагайтеся самостійно “виправляти” форму вуха чи масажувати його — це не допоможе і навіть теоретично.
Загин вуха до кінця стабілізується приблизно у чотиримісячному віці, і саме до цього моменту заводчики зазвичай визначають, до якого класу — шоу чи пет — належатиме кошеня. Занадто слабкий загин або, навпаки, надто сильний, коли вухо притискається до голови, вважається відхиленням від стандарту, хоча на здоров’я тварини це ніяк не впливає.
Взимку варто стежити, щоб кіт не переохолоджував вуха — тонкий хрящ і відкрита форма (особливо при сильному загині) роблять їх трохи чутливішими до холоду, ніж у котів зі стандартними вухами. Якщо тварина гуляє на балконі чи веранді в холодну пору — краще обмежити час прогулянки.
Загальний догляд: шерсть, кігті, зуби
Короткошерстих керлів вичісують раз на тиждень, довгошерстих — двічі-тричі, особливо в період линьки навесні та восени. Підшерстя у них помірне, так що клубків шерсті по квартирі буде значно менше, ніж, скажімо, після мейн-куна.
Кігті підстригають раз на 2-3 тижні спеціальною кігтерізкою для котів. Купання — за потреби, більшість керлів взагалі не люблять воду, хоча трапляються винятки серед окремих особин, яким, навпаки, цікаво поплюскатися в раковині.
Зуби варто чистити кошачою пастою хоча б раз на тиждень — це стандартна профілактика зубного каменю, актуальна для всіх порід без винятку.
Здоров’я та схильність до хвороб
Американський керл вважається загалом здоровою породою без серйозних генетичних захворювань, пов’язаних саме з формою вух. Мутація зачіпає лише хрящ вушної раковини, а не слуховий апарат чи інші системи організму. Слух у керлів такий же гострий, як і в звичайних котів.
Середня тривалість життя — 12-16 років, деякі доживають і до 18-20 при хорошому догляді. З типових для породи проблем ветеринари іноді відзначають схильність до захворювань ясен та зубного каменю, тому регулярна гігієна ротової порожнини не менш важлива, ніж догляд за вухами.
Харчування
Якихось спеціальних дієтичних вимог порода не має. Підійде якісний сухий або вологий корм класу преміум чи супер-преміум, підібраний за віком та рівнем активності тварини. Керли схильні до набору ваги при малорухливому способі життя, тому важливо не перегодовувати і забезпечувати достатньо іграшок та простору для руху.
Кошенятам до року краще давати корм спеціальної лінійки для кошенят — з підвищеним вмістом білка та кальцію для формування скелета та, зокрема, того самого хряща у вухах.
Американський керл — порода для тих, хто цінує індивідуальність і готовий приділяти трохи більше уваги гігієні вух, ніж з іншими котами. Натомість отримуєте лагідного, товариського компаньйона з унікальною зовнішністю, яка точно не залишиться непоміченою серед друзів і сусідів. Головне — не панікувати через незвичну форму вушок і пам’ятати, що це просто інша анатомія, а не привід для зайвих хвилювань.