Дитина тягне пса за хвіст, лізе в миску з їжею, засинає на ньому як на подушці — і собака при цьому просто зітхає та терпить. Ось саме такий характер шукають батьки, коли думають про пса для родини з малюками. Не кожна порода на це здатна, і це важливо розуміти ще до того, як ви поїдете забирати цуценя.
Головна помилка — обирати собаку виключно за зовнішністю чи модою. Лабрадор виглядає мило на фото, але якщо у вас квартира 40 квадратів і немає часу на щоденні довгі прогулянки, з часом почнуться проблеми. Порода має підходити не тільки дітям, а й усій родині разом з умовами життя.
Що насправді важливо при виборі породи
Перш ніж перелічувати конкретні породи, варто розібратися, які риси характеру взагалі роблять собаку “дитячою”.
По-перше, стабільна нервова система. Пес не повинен різко реагувати на різкий крик, раптовий рух чи те, що дитина випадково наступила на лапу. По-друге, низький рівень агресії та висока толерантність до болю — так, малюки бувають грубуватими, навіть не усвідомлюючи цього. По-третє, енергійність має бути помірною або хоча б керованою: надто активний пес може випадково збити з ніг трирічну дитину, просто граючись.
Розмір собаки насправді другорядний фактор. Великий пес не означає небезпечний, а маленький — не означає безпечний. Чихуахуа, наприклад, часто дратівливі й можуть цапнути дитину, яка занадто настирливо лізе обійматися. А сенбернар при цьому може годинами лежати поруч і терпляче зносити все.
Лабрадор-ретривер — класика не просто так
Якщо запитати будь-якого заводчика чи ветеринара, яка порода найкраще підходить сім’ям з дітьми, дев’ять з десяти назвуть лабрадора. І це справедливо.
Ці собаки виводились як робочі, дружелюбні, орієнтовані на людину. У них практично відсутня агресія до людей, вони люблять компанію і швидко звикають до режиму сім’ї. Лабрадор буде радісно зустрічати дитину зі школи, спокійно лежати поруч під час домашніх завдань і з задоволенням гратиме у м’ячик у дворі.
Мінус один — енергія. Лабрадорам потрібен рух, багато руху. Якщо ви живете в квартирі і рідко виходите на прогулянки довше 20 хвилин, пес почне нудьгувати й може шкодити меблям чи взуттю.
Золотистий ретривер
Практично двійник лабрадора за характером, тільки трохи спокійніший і, як на мене, навіть терплячіший. Золотисті ретривери славляться майже безмежним терпінням до дітей — навіть коли малюк тягне за вуха чи хвіст, пес рідко реагує різко.
Ці собаки часто працюють терапевтичними — їх беруть у лікарні, школи для дітей з особливими потребами. Це саме по собі говорить про рівень стабільності психіки породи.
Шерсть у золотистих ретриверів довга, лінька доволі помітна, тому якщо у когось в родині алергія — варто подумати двічі.
Бігль
Менший за розміром, ніж попередні дві породи, але не менш дружелюбний. Біглі — це енергія, цікавість і постійне бажання щось нюхати чи досліджувати. Дітям з ними ніколи не буває нудно.
Порода походить з мисливських собак, тому інстинкт гону досить сильний. Це означає, що на прогулянці без повідка бігль може просто побігти за котом чи птахом, забувши про все на світі. Але вдома, у колі сім’ї, це м’які й привітні пси.
Ще один момент — біглі досить голосисті. Якщо сусіди за стіною чутливі до звуків, варто це врахувати заздалегідь.
Бордер-колі
Тут вже складніше. Бордер-колі — одна з найрозумніших порід у світі, і саме тому вона підходить не кожній родині.
Ці собаки потребують постійного розумового навантаження. Просто гуляти двічі на день — недостатньо. Їм треба вчити команди, давати задачі, залучати до активних ігор. Якщо родина готова до такого рівня взаємодії — бордер-колі стане чудовим компаньйоном для дітей, особливо шкільного віку, які можуть самостійно з ним гратися і тренувати.
Але для маленьких малюків, скажімо до 3-4 років, бордер-колі може бути занадто активним. Пес намагатиметься “пасти” дитину, легенько підштовхуючи чи навіть покусуючи за одяг — це природний інстинкт, який не завжди приємний для батьків.
Бульдоги — англійський та французький
Здається дивним включати сюди бульдогів, зважаючи на їхній грізний вигляд. Але насправді це одні з найспокійніших і найлагідніших порід узагалі.
Англійський бульдог — це майже диван з лапами. Він рідко проявляє агресію, любить лежати поруч з дітьми і не потребує великих фізичних навантажень. Ідеально для родин, які живуть у квартирі і не мають часу на години прогулянок.
Мінус — проблеми зі здоров’ям. Брахіцефальна будова морди означає складнощі з диханням, особливо влітку. Такі пси гірше переносять спеку і фізичні навантаження, тому важливо стежити за їхнім станом і не перегрівати.
Французький бульдог схожий за характером, тільки менший розміром і трохи енергійніший. Теж чудовий вибір для сім’ї з дітьми, які хочуть компактного, але дружелюбного пса.
Ньюфаундленд
Про цю породу кажуть — “nanny dog”, тобто пес-нянька. І це не перебільшення.
Ньюфаундленди величезні, важать до 70 кілограмів, але при цьому надзвичайно ніжні та обережні з дітьми. Вони фактично інстинктивно захищають малюків, стежать за ними біля води (порода водоплавна, тому любить рятувати “потопаючих” — навіть якщо дитина просто плаває у басейні).
Звісно, такий великий пес підходить лише тим, у кого є простір — приватний будинок з двором, а не однокімнатна квартира. Годування теж коштуватиме недешево через розмір.
Пудель
Багато хто недооцінює пуделів, вважаючи їх декоративними й примхливими. Насправді це одна з найрозумніших порід, дуже лагідна і дружелюбна до дітей.
Плюс пуделів — гіпоалергенна шерсть. Якщо у дитини алергія на собак, пудель часто стає рятівним варіантом. Стандартні пуделі (великого розміру) особливо гарно підходять для активних родин, а той-пуделі — для менших квартир, хоча з дуже маленькими дітьми краще все ж брати породу більшого розміру, щоб уникнути випадкових травм малого пса.
Кого варто уникати сім’ям з малюками
Не буду детально розписувати список “поганих” порід — це не зовсім коректно, оскільки характер залежить не тільки від породи, а й від виховання конкретної особини. Але є загальна тенденція: породи з високим рівнем територіальності, сторожові собаки з природною недовірою до чужих (навіть якщо це власна дитина, яка поводиться незвично), а також дрібні декоративні породи з нервовою системою на межі — всі вони вимагають більш обережного підходу.
Чихуахуа, той-тер’єри, деякі шпіци можуть бути чудовими компаньйонами для дорослих, але з малими дітьми часто виникають конфлікти через різницю у “мові тіла” — дитина не розуміє сигналів собаки про дискомфорт, а пес може відреагувати різко.
Кілька практичних порад наостанок
Порода — це лише орієнтир, а не гарантія. Навіть найдобріший лабрадор може виявитися нервовим, якщо його погано соціалізували в дитинстві. І навпаки — деякі представники “складних” порід виростають абсолютно спокійними завдяки правильному вихованню.
Перед тим як брати цуценя, варто познайомити його з дитиною ще до фінального рішення, якщо є така можливість. Подивитися, як пес реагує на дотики, звуки, різкі рухи. І, звичайно, ніколи не залишати малюка наодинці з собакою без нагляду — навіть найспокійніша порода не застрахована від непередбачуваної ситуації.
Собака для родини з дітьми — це не просто “прикраса дому”, а повноцінний член сім’ї, який житиме поруч 10-15 років. Варто підходити до вибору з розумом, а не імпульсивно.