Німецька вівчарка — собака з довгою мордою і потужними щелепами, тому підбір намордника тут має свої нюанси. Помилка в розмірі чи типі виробу — і собаці або незручно дихати, або він взагалі зможе його зняти лапою за п’ять секунд. Розберемось, що варто брати, а що краще оминути стороною.
Чому для вівчарки не підійде будь-який намордник
У вівчарок видовжена морда клиноподібної форми. Це означає, що короткі наморднички, розраховані на бульдогів чи боксерів, просто не налізуть — або натиснуть на ніс, заважаючи собаці дихати й, тим паче, пити воду.
Друга особливість — сила укусу. У дорослого кобеля вона може сягати 100-130 кг на квадратний сантиметр. Тонкий тканинний намордник вівчарка порве або розтягне буквально за кілька хвилин активного гризіння. Тому матеріал і конструкція мають витримувати серйозне навантаження.
І третє — вівчарки часто працюють, бігають, беруть участь у дресируванні чи спорті. Намордник не повинен заважати диханню під час фізичного навантаження, інакше собака швидко перегріється.
Основні типи намордників
Сітчастий (глухий) намордник
Виготовляється з цупкої тканини, неопрену або шкіри з отворами для носа. Закриває морду повністю, залишаючи невеликий простір спереду.
Плюси: собака не зможе кусатись і не підбере нічого з землі. Гарний варіант для походу до ветеринара чи для собак з агресивною поведінкою до інших тварин.
Мінуси: собака не може відкрити пащу, а значить не панькається — не пити, не дихати з висолопленим язиком у спеку. Для тривалого носіння чи активних прогулянок влітку такий варіант не годиться.
Намордник-корзина (баскет)
Найпопулярніший вибір для німецьких вівчарок, і не дарма. Складається з жорстких смужок пластику, металу або шкіри, скріплених у формі корзини. Собака може вільно дихати, висолоплювати язика, пити воду і навіть отримувати ласощі крізь прутки.
За матеріалом баскети бувають:
- Пластикові — легкі, недорогі, підходять для щоденних прогулянок. Мінус — при сильному ударі можуть тріснути.
- Металеві (з нержавіючої сталі або алюмінію) — витримують серйозне навантаження, підходять для службових і спортивних собак. Важчі за пластикові, тому потрібне звикання.
- Шкіряні — виглядають естетично, довговічні за належного догляду, але коштують дорожче і потребують просушування після дощу.
Для активної вівчарки, яка бігає, працює на площадці чи бере участь у змаганнях з IPO/дресирування, металевий баскет — оптимальний варіант. Він не деформується і служить роками.
М’який тканинний намордник
По суті — легка петля з тканини або неопрену, яка фіксує пащу в трохи прикритому стані. Використовується короткочасно: похід до лікаря, стрижка, транспортування.
Для повсякденного носіння вівчаркою не підходить — швидко зношується, обмежує дихання і собака в ньому просто перегрівається на прогулянці.
Як підібрати розмір
Тут головне не орієнтуватись «на око». Виміряйте:
- Довжину морди — від кінчика носа до точки, де морда переходить у ширшу частину голови (приблизно рівень очей).
- Обхват морди — виміряти сантиметровою стрічкою на відстані 2-3 см від носа, там, де морда найширша.
- Обхват голови за вухами — для регулювання кріплень.
Більшість виробників пропонують таблиці розмірів для конкретних порід, і вівчарка зазвичай потрапляє у розмір M або L, залежно від статі та статури конкретної собаки. Кобелі частіше беруть L, суки — M, але це не аксіома, все індивідуально.
Головний орієнтир при приміряванні: між кінчиком носа собаки і краєм намордника повинно залишатись 1,5-2 см вільного простору. Собака має вільно відкривати пащу хоча б на 2-3 см, щоб дихати, панькатись і брати воду чи ласощі.
На що звернути увагу при виборі
Кріплення. Ремінці мають регулюватись у кількох точках — за потилицею і під підборіддям. Погано зафіксований намордник собака стягне лапою за хвилину, перевірено не раз власниками вівчарок.
Вага конструкції. Для щенка чи молодої собаки краще брати легший пластиковий варіант — важкий метал з непризвички буде незручним і собака постійно намагатиметься його зняти.
Вентиляція. Чим більше отворів у передній частині баскета, тим краще собака дихає в спеку. Для літніх прогулянок це критично важливо.
Кут атаки. Деякі моделі мають подовжену передню частину — це зручно, якщо собака має звичку намагатись просунути ніс крізь прутки.
Можливість годування і пиття прямо в наморднику. Якщо плануєте довгі прогулянки чи поїздки, обирайте баскет з достатньо широкими проміжками між прутками.
Коли намордник дійсно потрібен
В Україні законодавчо намордник обов’язковий для собак потенційно небезпечних порід у громадських місцях, і німецька вівчарка часто потрапляє в цей перелік залежно від місцевих правил. Але навіть без формальних вимог, намордник стане в пригоді:
- у громадському транспорті — це просто питання ввічливості до інших пасажирів;
- на прийомі у ветеринара, особливо якщо собака нервує від болю чи стресу;
- під час контакту з незнайомими людьми чи тваринами, коли реакція собаки непередбачувана;
- у місцях великого скупчення людей — ярмарки, парки з дітьми, вокзали.
Навіть найдобріша і найспокійніша вівчарка може вкусити з переляку чи болю. Це не про недовіру до характеру собаки, а про елементарну безпеку — і для оточуючих, і для самого собаки, якого потім не звинуватять у нападі.
Як привчити вівчарку до намордника
Багато власників скаржаться, що собака зривається з намордника чи панікує. Проблема зазвичай не в самому виробі, а в тому, що привчання відбулось різко і без підготовки.
Найкраще починати з цуценячого віку — надягати намордник на кілька хвилин під час гри, супроводжуючи ласощами. Поступово збільшувати час носіння, даючи винагороду за спокійну поведінку.
Дорослу вівчарку теж можна привчити, просто процес займе трохи довше. Спочатку дайте собаці обнюхати намордник, покладіть в нього ласощі, щоб пес сам просунув туди морду. Тільки після цього фіксуйте ремінці, поступово збільшуючи тривалість носіння.
Підсумок
Для німецької вівчарки найкращий варіант — намордник-баскет з пластику або металу, підібраний точно за розмірами морди конкретної собаки. Він дозволяє дихати, пити воду і навіть отримувати ласощі, при цьому надійно захищає від укусів. Глухі сітчасті моделі підходять хіба для короткочасних ситуацій типу візиту до ветеринара, а м’які тканинні намордники для щоденного використання вівчаркою — не варіант зовсім. Головне при виборі — не економити на якості кріплень і завжди міряти намордник особисто на собаці перед покупкою, бо навіть відмінна модель може не підійти конкретному песику через індивідуальні особливості будови морди.