Пазурі собаці треба стригти регулярно — це не забаганка грумерів, а справжня необхідність. Занадто довгі кігті змінюють поставу лапи, псують ходу, а іноді просто ламаються прямо всередині і кровоточать. Робити це вдома цілком реально, навіть якщо у вас немає жодного досвіду. Головне — розібратися з інструментом, зрозуміти анатомію пазура і не панікувати, якщо перший раз піде не ідеально.
Навіщо взагалі це робити самому
Похід до ветеринара чи грумера коштує грошей і часу. А якщо собака панічно боїться клініки — це ще й стрес для неї. Багато власників після кількох спроб вдома розуміють: нічого складного тут немає, просто треба звикнути.
До того ж є собаки, які майже не стирають кігті природним шляхом — живуть у квартирі, гуляють по м’якому грунту чи асфальту недостатньо активно. Таким песикам стрижка потрібна що два-три тижні, і возити їх щоразу до фахівця — так собі ідея.
Що знадобиться
Перш ніж братися за лапу улюбленця, зберіть усе необхідне під рукою. Метушня посеред процесу — це те, чого краще уникати, бо собака відразу відчує вашу невпевненість.
- Кігтерізка — гільйотинного типу для дрібних і середніх порід, або типу “секатор” для великих собак з товстими пазурами;
- кровоспинний олівець або порошок (продається в зоомагазинах, коштує копійки, але виручає завжди);
- пилочка для згладжування країв;
- ласощі — багато ласощів, це ваш головний союзник;
- гарне освітлення, бажано денне світло або яскрава лампа.
Кігтерізки-гільйотини зручні для дрібних порід типу йорків чи чихуахуа. Для лабрадора чи вівчарки краще брати секаторний тип — він потужніший і не м’яне пазур перед зрізом.
Анатомія пазура: де саме можна різати
Ось тут більшість власників і губляться. Всередині пазура проходить кровоносна судина і нерв — так звана “жива частина” або пульпа. Якщо зачепити її, буде кров і собаці боляче, після чого довірити вам лапу вдруге стане значно складніше.
На світлих пазурах пульпу видно неозброєним оком — вона виглядає як рожевувата смужка всередині рогового шару. Ріжете на пару міліметрів нижче за неї, і все гаразд.
З темними пазурами складніше — нічого не видно. У таких випадках орієнтуються на форму: зрізають маленькими шматочками, по 1-2 мм, і дивляться на зріз. Щойно всередині з’являється сіра або рожева цятка (це вже близько до пульпи) — зупиняються. Якщо бачите білу крапку по центру зрізу — це сигнал негайно припинити, далі йде судина.
Покрокова інструкція
Перший раз краще проводити, коли собака втомлена — після прогулянки чи активної гри. Сонний пес спокійніший і менше пручається.
- Посадіть собаку зручно, притримуйте лапу впевнено, але без тиску.
- Візьміть один палець і трохи натисніть на подушечку знизу — пазур сам “вилізе” вперед, стане зручніше різати.
- Дивлячись на форму кігтя збоку, визначте, де закінчується жива тканина.
- Зробіть зріз під кутом 45 градусів, повторюючи природну форму пазура.
- Якщо кігть довгий, ріжте невеликими порціями, а не намагайтеся відкусити все за раз.
- Пройдіться пилочкою по гострих краях — це особливо важливо для собак, які сплять з людьми в ліжку.
- Обов’язково нагородіть собаку смаколиком після кожної лапи, а не тільки в кінці процедури.
Не обов’язково робити всі чотири лапи за один підхід. Якщо пес нервується, краще зупинитися після двох пазурів і повернутися до решти завтра. Краще розтягнути процес на кілька днів, ніж травмувати психіку тварини одним стресовим сеансом.
Якщо зачепили судину
Буває навіть у досвідчених власників. Не панікуйте — крові здається набагато більше, ніж є насправді, бо вона змішується зі слиною, якщо собака облизує лапу.
Притисніть кровоспинний олівець чи порошок до кінчика пазура секунд на 10-15. Якщо під рукою нічого немає — підійде звичайне господарське мило, притиснуте до зрізу, або навіть борошно з кухні. Кровотеча зазвичай зупиняється за пару хвилин.
Собаці буде боляче, вона може завищати чи спробувати вирватися. Заспокойте, дайте ласощі, не карайте і не сваріть себе — це нормальна частина навчання. Просто наступного разу будьте обережнішими.
Як часто стригти
Тут немає єдиної цифри для всіх — залежить від породи, активності та поверхні, по якій гуляє собака. Орієнтовно раз на 2-4 тижні достатньо для більшості домашніх улюбленців.
Перевірити просто: якщо пазурі торкаються підлоги і чути характерне клацання при ходьбі по паркету чи плитці — час братися за кігтерізку. Активні собаки, які багато бігають по асфальту чи бетону, стирають кігті природним шляхом і потребують стрижки рідше — раз на місяць-півтора вистачає.
Особливості для різних порід
Дрібні породи типу папільйона чи той-тер’єра мають тонкі, крихкі пазурі — тут важлива акуратність і легкий інструмент. Секатор для них зазвичай завеликий і незручний.
Великі собаки — німецькі вівчарки, ротвейлери, лабрадори — мають товсті пазурі, іноді доволі тверді. Дешева кігтерізка може просто не впоратися чи мняти пазур замість чіткого зрізу. Тут краще одразу брати якісний секаторний інструмент, навіть якщо він коштує дорожче.
У собак з прибулими пазурами (це такий додатковий “палець” на внутрішній стороні лапи, вище за основні) варто бути особливо уважним. Прибулі пазурі не стираються об землю взагалі, ростуть безконтрольно і можуть навіть врости в подушечку лапи, якщо їх ігнорувати роками.
Що робити, якщо собака категорично не дається
Деякі собаки реагують на кігтерізку так, ніби це щось смертельно небезпечне. Тут допомагає поступова десенсибілізація — простими словами, привчання по трохи.
Кілька днів просто тримайте лапу собаки в руках, нічого не роблячи, і давайте ласощі. Потім кілька днів торкайтесь пазурів кігтерізкою, не стискаючи. І тільки потім переходьте до реального зрізання, спочатку одного-двох пазурів за раз.
Якщо собака дуже агресивна чи тривожна, і жодні методи не працюють — тут вже дійсно варто звернутися до фахівця, принаймні для перших кількох разів. Нічого страшного в цьому немає, іноді краще визнати, що потрібна допомога, ніж травмувати і себе, і тварину.
Поширені помилки власників
Найчастіша помилка — намагання зрізати весь пазур за один раз, особливо якщо він дуже довгий. Так ризик зачепити пульпу зростає в рази. Краще кілька коротких підходів протягом тижня, ніж один невдалий “героїчний” захід.
Друга типова помилка — використання тупого чи іржавого інструменту. Тупа кігтерізка не ріже, а мне пазур, що болісно для собаки навіть без пошкодження судини. Міняйте леза чи весь інструмент, якщо помічаєте, що зріз виходить нерівним або доводиться сильно тиснути.
Третя — ігнорування прибулих пазурів, про які згадувалося вище. Багато власників просто забувають про них, бо вони не так помітні під час звичайного огляду лап.
Стрижка пазурів вдома — навичка, яка приходить з практикою. Перші кілька разів можуть здаватися незручними чи навіть страшнуватими, особливо якщо десь трапиться невдалий зріз. Але вже за місяць-два регулярних процедур і ви, і ваш пес звикнете до ритуалу, і він перестане викликати стрес у обох сторін. Головне — не поспішати, тримати під рукою кровоспинний засіб про всяк випадок, і завжди закінчувати процес чимось смачним для чотирилапого пацієнта.