Бурманська кішка — це м’язистий компактний котик з оксамитовою шерстю і поглядом, який ніби каже “я тут головний”. Порода родом із Бірми (звідси й назва), хоча сучасна історія бурманців почалася насправді в Америці 1930-х років, коли моряк привіз із Азії кішку на ім’я Вонг Мау. Від неї й пішла вся західна лінія породи.
Зовні бурманці нагадують мініатюрну пантеру — коротка щільна шерсть, округла голова, великі жовті або золотисті очі. Але головне тут не екстер’єр, а характер. Ці кішки настільки прив’язані до людей, що їх іноді жартома називають “собаками у котячому тілі”.
Характер бурманської кішки
Забудьте про стереотип незалежного кота, який гуляє сам по собі. Бурманець хоче бути поруч з вами весь час — на кухні, коли ви готуєте вечерю, у ванній, коли ви чистите зуби, на дивані під час перегляду серіалу. Ці кішки буквально йдуть за господарем із кімнати в кімнату.
Розумні до біса. Бурманці легко навчаються командам, можуть приносити іграшки, відкривати двері лапою (так, це не жарт, у мене знайома довго не могла зрозуміти, чому кіт постійно в кладовці — виявилось, навчився смикати ручку). З такою кмітливістю власникам треба бути готовими, що кіт швидко зрозуміє, як відкрити холодильник чи як маніпулювати домочадцями заради смаколика.
Голос у них теж особливий — не такий пронизливий, як у сіамців, але доволі балакучий. Бурманці люблять “розмовляти”, особливо коли просять їжу або хочуть уваги.
З дітьми та іншими тваринами уживаються добре. Це не той кіт, який ховається під ліжком при появі гостей. Швидше навпаки — прийде знайомитись першим і, можливо, залізе на коліна до незнайомця вже за п’ять хвилин.
Мінус такої прив’язаності — погано переносять самотність. Якщо ви цілими днями на роботі, а вдома кіт сам, варто подумати про другого улюбленця для компанії. Бурманці схильні до нудьги і можуть почати шкодити меблям чи виявляти інші ознаки стресу.
Особливості породи та зовнішній вигляд
Тіло бурманця компактне, але важче, ніж здається на вигляд — заводчики жартують про “цеглину в шовковому пальто”. М’язи щільні, кістяк міцний.
Класичні окраси — соболиний (темно-коричневий), але зараз визнано й інші варіанти: блакитний, шоколадний, лілова, червоний, кремовий. Американська та європейська асоціації по-різному класифікують кольори, тому якщо купуєте котеня з документами — уточнюйте систему, за якою його оцінюють.
Очі — окраса породи. Великі, округлі, зазвичай золотисто-жовтого кольору, хоча трапляються й бурштинові відтінки.
Шерсть коротка, без підшерстка практично, тому доглядати за нею простіше, ніж за пухнастими породами. Але про це трохи нижче.
Розміри середні: коти важать 4-6 кг, кішки трохи менше — 3-4 кг. Не гігант, але й не крихітка.
Догляд за бурманською кішкою
Тут все відносно просто, бо шерсть коротка і не схильна до звалювання в колтуни.
Вичісування. Раз на тиждень пройтися гумовою рукавичкою чи щіткою з м’якою щетиною — цього достатньо. У період линьки (весна-осінь) можна частіше, десь двічі на тиждень.
Купання. Бурманці, як не дивно, часто самі не проти водних процедур. Не всі, звісно, але схильність до цього є більша, ніж у інших порід. Купати часто не треба — раз на 1-2 місяці, якщо кіт не бруднився десь особливо.
Вуха та очі. Перевіряти раз на тиждень, протирати вологою серветкою за потреби. У бурманців інколи спостерігається підвищена сльозотеча — це не завжди патологія, але якщо виділення стають гнійними чи кіт постійно тре очі лапою, варто до ветеринара.
Кігті. Стригти по мірі відростання, приблизно раз на 2-3 тижні. Або поставити хорошу дряпку — активні бурманці із задоволенням точать кігті самі.
Зубний наліт. Порода схильна до стоматологічних проблем більше за середньостатистичного кота. Чистити зуби спеціальною щіточкою чи давати ласощі для профілактики нальоту — не зайве.
Здоров’я та можлива схильність до хвороб
Бурманці загалом міцні кішки з непоганою генетикою, живуть у середньому 12-16 років, а деякі доживають і до 18-20.
Але є моменти, про які варто знати:
- гіпокаліємія (низький рівень калію в крові) — генетичне захворювання, характерне саме для бурманської породи, проявляється м’язовою слабкістю;
- краніофаціальний дефект — трапляється у котенят від близькоспоріднених в’язок, тому важливо брати кошеня від перевіреного заводчика;
- цукровий діабет — бурманці входять до групи ризику, особливо якщо кіт схильний до зайвої ваги;
- проблеми з ротовою порожниною — гінгівіт, пародонтоз зустрічаються частіше, ніж у інших порід.
Регулярні візити до ветеринара (раз на рік мінімум, для старших котів — двічі) дозволяють виловити проблему на ранній стадії. Аналіз крові на калій варто зробити хоча б раз, особливо якщо помічаєте, що кіт швидко втомлюється чи має слабкість у задніх лапах.
Харчування бурманської кішки
Через схильність до діабету й зайвої ваги, годування — це не той момент, де можна розслабитись.
Сухий корм преміум чи супер-преміум класу підійде як основа раціону. Дивіться, щоб у складі було достатньо тваринного білка (не менше 30-35%) і мінімум зернових наповнювачів.
Натуральне харчування теж можливе, але тоді доведеться самому балансувати раціон — м’ясо, субпродукти, іноді риба, невелика кількість овочів. Каші краще виключити чи звести до мінімуму, бурманцям вуглеводи ні до чого при їхній схильності до діабету.
Порції контролювати обов’язково. Ці кішки полюбляють поїсти і при вільному доступі до їжі легко наберуть зайву вагу. Краще годувати за розкладом — два-три рази на день фіксованими порціями, ніж лишати миску повною постійно.
Вода має бути завжди свіжою і доступною. Деякі бурманці полюбляють пити з крана чи фонтанчика більше, ніж із миски — можна спробувати придбати спеціальний поїльник-фонтан, якщо кіт ігнорує звичайну ємність.
Кому підходить бурманська кішка
Якщо ви шукаєте компаньйона, який буде поруч 24/7, стежитиме за кожним вашим кроком і зустрічатиме біля дверей — бурманець ваш вибір.
Не підходить ця порода тим, хто цінує особистий простір і хоче кота, який “сам по собі”. Також варто подумати двічі, якщо вдома вас часто немає — самотність бурманці переносять важко.
Родинам з дітьми, літнім людям, які хочуть активного і при цьому не надто великого улюбленця — теж непоганий варіант. Головне, врахувати схильність до ожиріння і діабету, тримати під контролем харчування.
Бурманська кішка — порода для тих, хто готовий ділитися увагою і часом. Взамін отримуєте розумного, лагідного і надзвичайно відданого друга, який стане повноцінним членом сім’ї, а не просто “котиком для краси”.