Кіт виривається, шипить і намагається втекти при першому ж наближенні ватної палички до вуха — знайома картина для багатьох власників. Насправді чистити вуха можна спокійно, якщо знати кілька хитрощів і не поспішати. Головне правило тут просте: ніякого насильства, тільки терпіння і правильна техніка.
Коли взагалі потрібно чистити вуха коту
Не всім котам потрібна регулярна чистка вух. Деякі породи, наприклад скотиш-фолди через будову вушних раковин, або сфінкси через відсутність шерсті, потребують уваги частіше за інших. Звичайний домашній кіт зі стоячими вухами часто справляється сам — вушна сірка виводиться природним шляхом під час умивання.
Але є ознаки, які точно вказують на необхідність втручання:
— темні виділення схожі на кавову гущу;
— неприємний запах з вуха;
— кіт постійно трясе головою або чухає вухо лапою;
— почервоніння або набряк усередині вушної раковини.
Якщо помітили щось із перелічного — краще спочатку показати тварину ветеринару, а не одразу братися за чистку самостійно. Іноді за банальним забрудненням ховається отодекоз (вушний кліщ) або грибкова інфекція, і в таких випадках звичайна чистка не допоможе, а тільки віддалить лікування.
Що знадобиться для процедури
Список простий, нічого екзотичного шукати не доведеться:
- ветеринарний лосьйон для чистки вух (продається в зоомагазинах і аптеках для тварин);
- ватні диски або м’яка бавовняна тканина;
- ватні палички — але тільки для зовнішньої частини вуха, ніколи не для слухового каналу;
- рушник, щоб загорнути кота, якщо він дуже норовливий;
- ласощі — для нагороди після процедури, це важлива частина, про яку часто забувають.
Про перекис водню, спирт чи інші “народні” засоби краще забути одразу. Перекис пересушує шкіру і може викликати подразнення, а спирт взагалі протипоказаний — надто агресивний для ніжної шкіри вушного каналу.
Підготовка кота: найважливіший етап
Тут криється головна помилка більшості власників. Люди хапають кота одразу, коли той розслаблений і спить, або навпаки — женуться за ним по квартирі. Обидва варіанти провальні.
Найкращий час — коли кіт трохи втомлений після гри чи їжі, у сонному, лінивому стані. Погладьте вуха просто так, без жодних маніпуляцій, кілька разів протягом дня за кілька днів до чистки. Хай звикне, що дотики до вух — це нормально і навіть приємно.
Якщо кіт дуже нервовий, можна загорнути його в рушник як “буріто”, залишивши голову зовні. Це не жорстоко, а навпаки — знижує стрес, бо тварина відчуває себе в безпеці, не може дряпатися і сіпатися всім тілом.
Покрокова інструкція чищення
- Візьміть кота на коліна або покладіть на м’яку поверхню, тримайте спокійно, без різких рухів.
- Легенько відігніть вушну раковину назад, щоб побачити вхід у слуховий канал.
- Закапайте кілька крапель лосьйону прямо в вухо (згідно з інструкцією на упаковці — зазвичай 3-5 крапель).
- Помасажуйте основу вуха пальцями протягом 20-30 секунд — почуєте характерний хлюпаючий звук, це нормально, засіб розчиняє сірку та бруд.
- Дайте коту труснути головою — так, це виглядає кумедно, і навколо може розлетітися трохи рідини, але це природний і корисний рефлекс, що виводить зайве з каналу.
- Візьміть ватний диск і акуратно протріть видиму частину вуха та складки, забираючи розчинений бруд.
- Ватною паличкою пройдіться тільки по зовнішніх завитках, ніколи не заглиблюючись у канал.
Останній пункт варто повторити ще раз, бо саме тут найчастіше трапляються травми. Вушний канал у кота має вигин, і при спробі “почистити глибше” паличкою можна легко пошкодити барабанну перетинку або протовкнути бруд ще глибше, ускладнивши ситуацію.
Чому не можна лізти глибоко
Анатомія котячого вуха відрізняється від людського — канал спочатку йде вертикально, потім різко повертає горизонтально до барабанної перетинки. Тому ватна паличка, введена глибоко, не витягує бруд, а проштовхує його далі, ближче до перетинки. Ветеринари регулярно стикаються з наслідками таких “чисток” — від подряпин до серйозних травм слуху.
Правило просте: усе, що видно оком без зусиль — можна чистити. Усе, що знаходиться глибше — залишається завданням для ветеринара з отоскопом.
Як часто повторювати процедуру
Для більшості котів достатньо чистити вуха раз на два-три тижні, або взагалі за потребою, коли помічаєте забруднення. Занадто часта чистка теж шкідлива — вона порушує природний баланс мікрофлори у вушному каналі і може призвести до подразнення чи навіть інфекцій.
Персам, екзотам, скотиш-фолдам через особливості будови вух зазвичай потрібна частіша увага — раз на тиждень або навіть частіше в спекотну погоду, коли волога затримується краще.
Якщо кіт категорично не дається
Буває так, що навіть з рушником і ласощами процедура перетворюється на боротьбу без переможців. У такому випадку кілька порад:
Спробуйте розділити процес на два дні — сьогодні тільки одне вухо, завтра друге. Стрес накопичується, і коротша сесія переноситься набагато легше.
Зверніться по допомогу до другої людини — один тримає, інший чистить. Головне, щоб обидва зберігали спокій, коти чудово відчувають нервозність господаря і реагують дзеркально.
Якщо нічого не допомагає, а вуха дійсно потребують уваги — краще звернутися в ветклініку. Там процедуру проведуть швидко, професійно, іноді з легкою седацією для особливо тривожних тварин. Це не привід почуватися винним власником, деякі коти справді категорично не переносять маніпуляцій з вухами протягом усього життя.
Помилки, яких варто уникати
Найчастіша помилка — використання людських засобів для чищення вух чи навіть звичайної води. Вода не розчиняє сірку так ефективно, як спеціальний лосьйон, і може залишити вологе середовище, сприятливе для розмноження бактерій.
Друга поширена помилка — надто сильний тиск при протиранні. Шкіра у котячому вусі тонка й ніжна, тому рухи мають бути легкими, майже невагомими.
І третя — ігнорування зміни поведінки кота після чистки. Якщо тварина продовжує трясти головою, чухати вухо чи виглядає пригніченою через день-два після процедури — це сигнал звернутися до ветеринара, можливо, почалося подразнення чи алергічна реакція на засіб.
Чищення вух — не найприємніша, але цілком буденна процедура, яку можна перетворити на звичну частину догляду, якщо підходити з терпінням і правильними інструментами. Кіт з часом звикає, особливо якщо процедура завжди супроводжується ласощами і спокійним тоном голосу. Головне — не поспішати, не заглиблюватися паличками туди, куди не варто, і уважно стежити за станом вух між чистками. Тоді і кіт буде спокійнішим, і власник менш нервуватиме перед кожною такою процедурою.