Якщо у вас вдома живе бенгал — ви вже давно звикли до того, що тиша в квартирі закінчилась разом з появою цього смугастого чи плямистого красеня. Бенгальські коти справді нявкають більше за середньостатистичну домашню кицьку, і причин тому кілька. Головна — генетика. Ця порода походить від схрещування домашньої кішки з азіатським леопардовим котом, а дикі предки завжди були доволі “розмовистими” тваринами.
Дика кров і її наслідки
Бенгали — порода відносно молода, їй трохи більше 50 років. Селекціонери намагались отримати домашню тварину з екзотичною зовнішністю дикого леопарда, але при цьому зі спокійним характером. З зовнішністю вийшло чудово. А от характер залишився доволі “диким” — темпераментним, активним, з підвищеною потребою у спілкуванні.
Азіатські леопардові коти в природі використовують голосові сигнали для позначення території, пошуку партнера, попередження про небезпеку. Ці інстинкти нікуди не поділись навіть у п’ятому чи шостому поколінні домашніх бенгалів. Кіт просто не вміє мовчати, коли щось відбувається — а відбувається у нього постійно щось, бо енергії в цієї породи хоч відбавляй.
Що саме змушує бенгала подавати голос
Насправді причин багато, і вони часто перетинаються. Ось найпоширеніші ситуації, коли бенгальський кіт починає активно нявкати:
- голод або очікування їжі — і тут терпіння у бенгала мінімальне;
- нудьга через брак фізичної активності;
- бажання привернути увагу господаря;
- реакція на зміни в оточенні — новий предмет меблів, гість у квартирі, звук за вікном;
- статеве полювання у нестерилізованих тварин (крики можуть бути справді гучними і майже безперервними);
- біль або дискомфорт, пов’язаний зі здоров’ям;
- звичайне “спілкування” — багато власників кажуть, що їхній бенгал ніби намагається розмовляти, відповідаючи на кожну фразу господаря своїм звуком.
Цікаво, що бенгали здатні видавати десятки різних звуків — не лише класичне “няв”. Тут і муркотіння з переливами, і своєрідне цвірінькання (щось на кшталт пташиного), і хрипкі гортанні звуки, схожі на бурчання. Дехто з власників жартує, що завести бенгала — це як завести маленького папугу в котячому тілі.
Порода чи індивідуальний характер
Варто розуміти: не всі бенгали однаково галасливі. Є коти цієї породи, які поводяться цілком стримано і нявкають не частіше за звичайного британця. Багато залежить від конкретної лінії розведення, від того, наскільки далеко котик знаходиться від диких предків (покоління F1, F2 зазвичай темпераментніші за F5-F6), а також від виховання і умов утримання.
Кошеня, яке з перших місяців отримувало достатньо уваги, іграшок і простору для активності, зазвичай виростає менш крикливим. А от бенгал, замкнений у маленькій квартирі без стимуляції, компенсуватиме брак вражень голосом — це буде його спосіб сказати “мені нудно” або “зверни на мене увагу негайно”.
Стать і стерилізація теж мають значення
Некастровані коти-бенгали в період статевого полювання можуть кричати годинами, особливо вночі. Це той крик, який складно переплутати з чимось іншим — низький, протяжний, з характерними інтонаціями. Кицьки в тічці поводяться схоже, хоча трохи інакше за тональністю.
Стерилізація і кастрація значно знижують рівень “голосової активності”, пов’язаної з розмноженням. Це не означає, що кіт стане мовчазним — характер породи нікуди не дінеться, — але зникне найгучніший і найнав’язливіший тип крику.
Як зменшити надмірну балакучість бенгала
Повністю “вимкнути” бенгальську говірку не вийде, та й навряд чи варто цього прагнути — це частина характеру породи, за яку багато хто цих котів і любить. Але зробити життя тихішим цілком реально.
Перше і найважливіше — фізичне навантаження. Бенгали дуже енергійні, їм потрібно щодня витрачати накопичену енергію. Ігрові комплекси з високими полицями, тунелі, інтерактивні іграшки, лазерна указка, спільні ігри з господарем хвилин по 20-30 двічі на день — усе це реально знижує рівень “балаканини”. Втомлений кіт менше кричить, більше спить.
Друге — розумова стимуляція. Головоломки з їжею, пошукові ігри, тренування з клікером (так, бенгалів цілком реально навчити командам, як собак) — усе це допомагає задовольнити природну допитливість породи.
Третє — режим годування. Якщо кіт кричить перед їжею, спробуйте розбити денну норму на менші порції і годувати частіше, або використовуйте автоматичну годівницю з таймером — тоді крик перед прийомом їжі втратить сенс, бо їжа з’являється незалежно від того, кричить кіт чи мовчить.
Четверте — ігноруйте вимогливе нявкання, коли впевнені, що причина не в реальній потребі. Якщо підбігати до кота щоразу, коли він подає голос, ви фактично навчаєте його: крик = увага господаря. З часом тварина буде кричати ще частіше і наполегливіше.
П’яте — перевірте здоров’я. Якщо звична поведінка раптово змінилась — кіт став кричати частіше, голосніше, особливо вночі, або звук крику змінився — варто показати тварину ветеринару. Іноді причина в болю, проблемах із щитоподібною залозою (особливо у котів старшого віку) або інших захворюваннях.
Чи варто боятись заводити бенгала через це
Якщо тиша і спокій для вас — головна умова комфортного життя, можливо, бенгал справді не найкращий вибір. Ця порода вимоглива не лише голосом, а й загалом — потребує простору, активності, уваги.
Але якщо ви готові до “розмовистого” сусіда, який коментуватиме кожен ваш крок, зустрічатиме з роботи гучним привітанням і влаштовуватиме нічні “концерти” в періоди підвищеної активності — бенгал стане неймовірно цікавим компаньйоном. Багато власників кажуть, що саме ця “балакучість” і робить породу такою особливою — з бенгалом справді відчуваєш якийсь дивний, майже людський діалог.
Головне — розуміти особливості породи ще до того, як забрати кошеня додому. Тоді галасливість не стане неприємним сюрпризом, а сприйматиметься як частина характеру улюбленця, з яким варто просто навчитись працювати.
Бенгальські коти нявкають багато не тому, що з ними щось не так — просто в них тече кров дикого предка, і ця спадщина проявляється саме в голосовій активності. Розуміння причин і трохи терпіння допоможуть знайти спільну мову з таким темпераментним улюбленцем — навіть якщо ця “мова” складається переважно з нявкання, муркотіння і своєрідного пташиного цвірінькання.